Приручена Токсичність

В  запій  ковтаю  біль.
Огортуюсь  у  Ром-озокерит,
А  ревматизм  душі  
на  холод  знову  гостро  реагує.  
Безсило  засинаю
з  ненавистю  до  членства  
партій  та  кружків,
з  бажанням  убивати  прокидаюсь.
Чи  день,  чи  ніч,
у  біле  одягаюсь,  
не  зрадити  себе
все  намагаюсь.
Примара.  Видиво.
Фантом.  Труна  -
мій  теплий,
ароматний  ялівець.  
Рахую  копійки  останніх  сил.
Не  милий  ти  -  
душі  моїй  шкідливий  
і  токсичний.
Пульсар!  Тарантул.
Золотий  дереволаз!
Вбиваєш  без  вагань  усіх,
хто  хоч  на  крихту  винний!  
Тебе  за  склом  тримати  лиш
І  діставати  раз-по-раз,
щоб  суд  вершити  -  
вбивати  і  труїти.  
Застрягле  в  горлі  фаберже,
Чи  висушена  шкіра,  
що  піде  на  клатч,
приручену  Токсичність  
Не  врятує,  навіть  не  мріє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2023
автор: MAD_muazel