Аби мовчали вітрові вуста,
аби дощі доріг його не знали,
де білий терен вперше вироста
з полатаних розпукою проталин.
Аби зірниці падали щораз,
як пес чужий візьметься бігти слідом,
де перелесник править парастас
і демонів годує чорним хлібом.
Аби ніхто не чув його мовчань,
аби ніхто не знаджував на води,
коли під сурми світових ячань
в останню прощу вирушать підводи.
Аби на тлі розчурханих ялин
видніла тільки місяця окрайка
і тільки Бог ступав услід за ним,
та ще летіла янголяток зграйка.
5.09.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2023
автор: Леся Геник