Спала під біленьким снігом земля
Ніч малювала дітям казковий сон.
З Чорного моря підняла війна
На світанку ворон забив до вікон.
Земля у диму... палає в огні-
Плачуть від жахіть малесенькі діти .
На білім снігу кров, все у багні...
З коріння рубають дуби їхні віти.
Відважні хлопці львівські соколи
Пішли на війну стоять в перших рядах.
Злітають з небес немов янголи
Відкривають білі купола, як птах.
Десантники, як зорі у небі...
Розганяють хмари, сиві тумани.
Розправляють крила наче лебідь...
Захищають матерів та коханих.
Десантники - воїни титани
Захищають нас від хижої орди.
Це є славні козаки - гетьмани,
Які ідуть тільки вперед, усюди...
Десант торкається зір рукою
Сонця, що віддає тепло до землі.
Тримає міцно у руках зброю -
І, в надії сходить сонечко в імлі.
А славні - бандерівці онуки
Порвуть тих, хто ставить на них капкани.
Перехоплюють ракети буки
Перелітних птахів, що звуть ''орлани'' .
Стоїмо пліч - о -пліч у цій борні
За святу землю , свій дім ,і родину.
Нас не зламати ,не вбити... О, ні!, ...
Живі, мертві стануть за Україну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2023
автор: Чайківчанка