Мій лісе осінній, до тебе спішу,
В обійми твої упаду до нестями,
Любов я у серці своєму ношу.
Берізки мої, знов зустрінуся з вами,
Стрічки бурштинові вам в'язані в коси,
А клени червоні плащі одягли,
І небо ажурне плетуть стрункі сосни,
На вільхах багряні висять прапори.
Я чую твій шепіт, осінній мій лісе,
Ти –таємниць перехрестя і дійсності,
Кущі аж горять у червоному флісі,
Я завмираю у часі і вічності…
І знову гуляю твоїми доріжками,
І подихом дишу свіжим твоїм,
Стрічаюсь з грибочками-сироїжками,
Ховаються в листі оцім золотім.
Разки горобин, мов коралі червоні,
Так манять красою й на сонці горять,
Мій лісе осінній, в твоєму полоні,
Отак би мені до весни зимувать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А