Я ступив на тернову стежину поезії,
Бо урізав надміру життєвої прози –
Уявляв, що маїтимуть помисли фрезії,
Та ядуча зажура отьмарила розум.
У бігу навіженім за змістом і римою
На утіху всім серце зайнялося щиро –
Не уздрів у голубленні музи незримої
Між рядками поету зачитаний вирок.
Ну і хай: не минути нещадного фатуму,
До якого підводять путівці голчасті –
Унівець почуття на папір проливатиму,
Щоб знайти у печалі омріяне щастя.
[i]15.Х.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2023
автор: Прозектор