Осінь і жінка у чомусь так схожі.
В душі жінки – зрілість і мудрості нива.
Вона не змарніла, вона ще пригожа –
І в мріях жіночих щаслива-щаслива.
Для неї ще пісня калини десь ллється,
А в серденьку грає сопілка її золота.
Вона переливом весняним сміється,
Хоч павутиння у коси сивина запліта.
Вона ще кохана й сама ще кохає
І сукню одягне, що вище колін.
І пісня любові для неї лунає,
В житті позитивних чекає ще змін.
Жінка і осінь. У них є різниця,
Бо осінь втрачає красу золоту.
А жінка налиє аж повну криницю
Чарівності силу й любов всю святу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А