Я бачу, що зажурена стоїш,
Сльоза скрапає тихо на серветку,
Думки печалі зібрані твої,
Неначе перелистуєш абетку.
І кожен смуток, ніби алфавіт
Перечисляє всі земні моменти,
Немовби знає кожен твій прихід,
Указує на ті життєві стенди.
Не плач, моя хороша, не тужи,
Прошу не витрачай життя на сльози,
А просто посміхайся і живи,
Як ніжний квіт прекрасної мімози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик