Здається мільйонів років
І дивлячись в далечінь,
То вона намагаючись розглянути улюблені риси,
а бачить лише - «вуальку»,
ти являєшся браницею її:
І тепер ти - тінь,
То стоїть чорна вуалька,
накривши все брехнею і
ходиш по слідах її,
і вона, прикриваючи муки і страждання вуалькою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: NaTa Ly