По широкому полю щоденно іду,
Підбираючи рими старанно.
Та здається мені, що колись на біду
Я знайду і останній світанок.
Неприборкана тиша на плечі впаде,
Увірвавши послаблений подих,
Де пірну я додолу у листя руде,
Як в дитинстві зі скелі у воду.
Все життя за хвилину в очах промайне,
Наче сон дивовижно-яскравий.
Та за вірші любитимуть, мабуть, мене
Тільки осінь, дощі і заграви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Zorg