Осінь з віт зриває жовте листя
Вітає мої роки із захристя.
Встеляє багряний килим до ніг
Забіліли скроні немов білий сніг.
Роки злетіли немов журавлі
Хочу додому до рідної землі.
Згадую дитинство - дні колишні,-
У маминім раю як цвітуть вишні.
Повернусь у село в рідні края
У батьківську хату ,де виросла я .
Хоч не надовго ,на декілька днів
Наслухаюсь пісень струнких ясенів.
В маминій світлиці ,як у раю...
Тут вишиті рушники у розмаю.
Так пахне духмяний хліб на столі
Наберусь сили із рідної землі.
А тут ,де духмяні трави в росі
Так цвіте золота липа у красі.
На березі ріки ліс, діброва...
Дзвенить водограй - солов'їна мова.
Прийду ,поклонюсь дубу старому...
Присяду із доріг... загублю втому.
Намилуюсь божим раєм в саду...
Тут зустріну - юну весну молоду.
Я йду в осінь - золотий листопад
Згасають мої роки , як Зорепад.
Втішає соловей - рай яблунь цвіт
І мамина ніжна пісня - давніх літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Чайківчанка