Йдіть до хати , не спішіть , он під ліжком тапок .
Нині – Півень наш герой й двоє мишеняток .
Жили у селі вони та не знали горя ,
Хату мали цегляну , пару моргів поля .
Півень снідав , одягавсь , діставав цигарку ,
І до ночі працював із самого ранку .
Миші йшли собі у клуб , на нічну забаву ,
По обіді у тіньку попивали каву .
Їм когут весь час казав : « Що з вас буде путнє ?
Треба вчитись , працювать , думать про майбутнє ! »
Не вгадаєш – як ведуть по життю дороги ,
Півень важко працював , та і « двинув ноги ».
Не второпали усі , як то приключилось ,
Із запасами , миша́м хата залишилась !
То ж недарма , іздавен , кажуть добрі люди :
-Не вгадаєш , що з тобов по обіді буде .
Чи працюєш , чи ідеш ти на антрепризи ,
Лиш чекай , які життя піднесе сюрпризи !
́
2023 р. Андрій Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Андрій Рубан