Хто свого не любить,
Той суть свою губить.
А що тут твого?
Сім"я, родина, дім, земля...
Та все це можна втратити
І самому втопитися
В бурхливому морі життя.
Та коли Господь з тобою,
Поможе Він впоратись з бідою.
- Рятуй нас, Господи, бо загибаємо!
Віру у те, що усе може
В одну мить змінитися,
Втрачаємо.
І любов втрачає людина,
І здоровий глузд
І стає немов тварина.
Та вона хоч вірність береже.
Та невже? Як розуміти це -
Людина гірше тварини?
У кожній людині
Господа бачити повинні.
Коли ж Його там нема,
Місце займає сам сатана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: яся