Дурдом
Нещодавно в наш дурдом,
Та й приїхав воєнком,
Бо йому усе ще мало,
Ще не всіх війна забрала.
Тож мабуть, заради сміху,
У окопи сядуть психи,
Їх не жалко, що з них взяти?
Хай хоч підуть у солдати.
Дивно, як на перший погляд,
Влаштували нам медогляд –
Воєнком п’є валідол,
А ми - галоперидол.
Додали аміназину,
Збігали до магазину,
Почали розподіляти,
Хто де має воювати -
Суіцидників в сапери,
Мін на фронті до холєри!
З симулянтів-агравантів,
Будуть вчити диверсантів,
Шизофреніків по списку,
В розвідку – там треба мізки,
Імбіцилів - у стройбат,
Їм не можна автомат.
Психопатів і маніяків -
У піхоту, з переляку,
Буйних - зразу у спецназ,
Потім взялися за нас.
Ми – еліта у дурдомі,
Персонажі всім відомі –
Цезар є, Наполеон,
Африканський Сципіон,
Чингізхан і Ганнібал,
Ришельє є – кардинал,
Два Кутузови, Суворов,
Македонський прийде скоро,
Навіть є один Сунь Дзи,
Ну, а що, вряди-годи!
Воєнком сміється щиро –
Як же з нами пощастило!
Зразу всіх без перепони -
В Міністерство Оборони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2023
автор: Костянтин Вишневський