Мело, мело по всій землі
Сніги летіли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Так наче літній мошки рій
Об світло бився,
В вікно лапатий сніговій
Зайти просився.
Ліпила віхола на склі
Кружки та стріли,
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На стелі тіней шал і біг,
Немов видіння,
Схрестінняя рук, схрестіння ніг
І доль схрестіння.
І гулко туфельки нові
Додолу впали.
На плаття сльози воскові
Щомить збігали.
Все пропадало у пітьмі
Сліпій і білій.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Десь протяг дув, свічу гасив,
А жар спокуси
Підняв, як ангел двоє крил
І скласти мусив.
Весь місяць з неба до землі
Сніги летіли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
18. 10. 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2023
автор: епіграми з рогами