Вона - така вразлива, ніжна й терпка…
У самої себе непомітно її би вкрав
Пахне непевним майбутнім вона -
Скільки пригод він би з нею мав.
Та дивиться хижо - впевнено, звисока
Здається, крізь тіло її пройде рука
Пульсує напружена жилка в ній -
Чи то шторм там вирує, чи суховій?
Чи б пестив він її , чи карав?
Чи прірва зве його в ній - чи гора?
Чи вклонився - чи очі відвів убік?
Чи штурмом би взяв - чи подалі втік?
…А вона встає наче ВСЕ… було
Відсторонена …всміхнена - як назло
Поміж ними від близкості - до біди…
Неквапливо уходить . Як? Куди?
Не чекає, не просить - чортам сестра
З його холоду жаром в собі зросла.
Вивертає душу усю до дна
Тисячі в ньому “ні”, а вона - одна.
© Олена Зінченко 18.10.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2023
автор: Zinthenko Olena