На рік ще ближче вже до смерті,
До благодаті чи до вічних мук.
Старі шпалери на стіні обдерті,
Сидить на підвіконні чорний крук.
А жити це не значить існувати,
Як дихаєш — не значить що живий.
З серцебиттям можна лежати,
У домовині із розбитих мрій,надій.
В кімнаті — хаос, бруд, розруха,
там запах спирту й нікотину.
На ліжку тіло скорчене у муках,
Із поглядом пропащої людини.
Страждання — то, мабуть, життя,
складне, різноманітне, нелінійне.
Картину невідомого митця,
Воно для себе кров'ю намалює.
Ще один рік пройшов для тебе.
Проіснував чи все таки прожив?
Мазки на полотні кольору неба,
З'єднали твого образу розрив.
[i]Етилен 19.10.2023[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2023
автор: Этилен