Осінній день ховає печаль,
Прохолодою нас бадьорить.
Прочиняє у вечір вуаль,
Наші душі невтомно сріблить.
Малює загадкові картини,
Його фарби такі особливі.
І звільняє серця від рутини,
Розганяє хмари білогриві.
З теплим вітром мило вальсує,
З падолистом летить до землі.
Новітні думки фокусує,
Ходить у золотім камзолі.
Проводжає у вирій журавлі,
Які вже згуртувалися ключем.
Він розвіює болючі жалі,
Огортає душу сірим плащем.
Вдало камуфлює тривогу
І так невтомно сипле дощем.
Сів біля нашого порогу,
Спопеляє наш смуток вогнем...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2023
автор: Віктор Варварич