Прийшов важкий час , і чорна година
І, ходить по лезі бритви - життя.
І ,ллє гіркі сльози мати - калина
На хресті розп'яте її дитя.
Прийшла з болота людожерка - війна
Привела до нас вражого сина.
І, світу голосить : "Не моя вина",
Що в усьому винна Україна.
Літає не птах миру, чорний ворон,
Щодень він приносить звістку сумну.
Стріляють, і вбивають , беруть в полон...
Куля вкладає до вічного сну.
Ніхто не знає ,що буде завтра з ним?...
Чи побачить схід сонечка рано?!...
Війна спалює дім, і стелиться дим...
Пливуть чорні хмари...і тумани...
Юнаку назавжди згаснув білий світ
І, куля наскрізь груди пробила.
Молодий, йому було, лиш двадцять літ...
Плаче за ним матінка мила.
Зацвіли чорнобривці на могилі,
Горить запалена свічка сину.
На калині співають пташки милі
Матері з очей витирають сльозину.
О, поглянь зійшло українське сонце!
Цвітуть мальви квіти у розмаю.
Зорить мати у небесне віконце
Виглядає сина у снах з небокраю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2023
автор: Чайківчанка