У осені свої закони,
Якась незвідана краса,
Краса вмирання й переходу,
В нове життя без вороття.
В останнім танці лист кружляє,
А в слід йому ще лист махає,
Ніби благає - зачекай,
Візьми й мене, мене кружляй.
І землю , Землю обіймають
І їй остаток віддають,
А самі , самі в покаянні
Дерева сірі зиму ждуть.
Яка незвіданна краса,
Яке смиріння, які барви,
Тепло землі все відчуває,
Її як маму обімає
І горниться все до землі,
Листок до листочка
Й зеленіє трава, вона ще жива,
Вона проросла, а там і весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2023
автор: oreol