Прилетів лелека на церковне подвір'я,
Де йшла свята меса за вбитого бійця.
Опустив голову і чорно - біле пір'я
Моливсь,щоб злетіти до зір - Бога Отця.
Злетіли журавлі за обрій у тумани
Залишивсь самотній птах один на землі.
Перебите крило на душі його рани
Бачить горе людей і страждання землі.
Горять села і міста у полум'ї вогні
Залита земля в крові стогне від болю.
Козаки стоять щитом пліч - о - пліч на війні
захищають від ворогів нашу долю.
Птах все розуміє, та не може сказати ...
Не може віддячити за добро людям.
Що поїли, годували мов рідна мати,
Мають добре серце ,що б'ється у грудях.
У домовині несуть сина України
встеляють пелюстки троянд до його ніг.
Несуть вінки, живі квіти, гілку калини
Старі дуби перед ним схилились край доріг.
Розлились потоком немов би море люди,
І скраю йде за ними сизокрилий птах.
Невимовний біль мами роздирає груди,
Що вбите дитя її несуть на руках.
Плаче і ридає стара мати за сином,
Що більше йому не зацвіте - цвіт весна.
Згасло сонечко і летять журавлі клином...
Сліди сина снігом замітає зима.
Співає сумні пісні соловей калині,
Там за селом цвітуть маки сум і печаль.
Мама поцілувала дитя в домовині
Птах взяв на крила сина злетів в синю даль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2023
автор: Чайківчанка