(епізод з життя міських котів)
Я бачив сусідній будинок з вікна, як вулик бджолиний, в кожній соті сім'я.
Кругом забудова цегляна міська, подвір'я й провулок кожний має ім'я.
Я бачив як котик сіренький, в підвальне віконце маленьке,
за шийку, швиденько тягнув бездиханне тільце біленьке.
Я бачив як сірий сховався в підвал, бо хлопчиків зграйка надбігла зненацька,
а хтось з них схопив мертве тільце за хвіст, гойдаючи ним наче цяцька.
Я бачив як дітки гумилися, сміялися, а потім кинули й порозбігалися.
Котик виліз з віконця, кішечку облизав, затягнув в підвал де вони й сховалися.
Ви бачили вірність таку у тварин, кохання до скону, туга за близьким.
Чи думали ви що буває котяча душа, життя й каяття з обличчям людським.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2023
автор: Parallax