Син застиг. Клименків. Запоріжжя.
Дивиться на дірку з вулиці.
Залишки оселі – вітру ближчі.
З дідом й сином, як й батьки - розлуці.
…І самісінька молитва – космос міці.
А як разом: і всеукраїнська й світова –
За якихось міліонів -сотку бісів…
Не зтаї́ться москови́родна братва.
Божі помисли єднаться вулканами
І тайфуни, сестри повені й пожеж
Плачуть мрякою з Клименками у храмах
Стін розірваних, й шикуються в кортеж
По тіла й мізки народжених не мамами…
22.10.2023р. ( «Реквієм жертвам 18 жовтня» )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2023
автор: Юхниця Євген