За кожним кроком біль долаю,
крокую хворим в небуття,
і босоніж дійду до раю,
до пекла – вистачить взуття.
Байдуже вже куди крокую,
дивлюсь – позаду все життя.
Ні літ, ні днів не наторгую,
бо сам у себе все відтяв.
Не так жилось, не так писалось,
не те у пам’яті лягло,
що розцвіло – не зав’язалось,
а решта зовсім не цвіло…
…та ні, то так… на себе наклеп,
я вірю, слово ще цвіте,
на дні осяде бруду накип,
і людство прийме слово те.
Тому пишу, ще є година,
чи трохи більше… на життя.
Поки живу, я ще людина,
помру – частина небуття.
Серпень 2023 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2023
автор: володимир мацуцький