Щербатий місяць визирнув з-за хмар
І посвітлішало, здається сіре небо.
Осіння ніч.В полоні її чар
Кожен із нас бував таки напевне.
Вона підморгує лукаво раз у раз
Золото-зорями й в обійми свої кличе,
А вітерець пустун і ловелас
Лишає поцілунки на обличчі.
А нічка все всміхається комусь
І стелить рушники шовком розшиті.
Ніколи у житті нам не забуть
Оті казкові неповторні миті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський