Заховавшись у бункер, стара сіра моль,
З чемоданом своїм, боячись навіть тінь,
Начепила на себе диктатора роль,
Враз відчувши з тираном минулого збіг.
У старезному розумі злість божевільна,
А в очах – стільки підлості, кривди, лайна…
Їх під маску приховуєш хитру, дволику
І в душі оселився давно сатана.
Ти задумав примусити нас підкоритись,
Незалежну державу, нікчемний тиран,
Нам таке навіть вно҆чі не може приснитись –
Хлібом з сіллю повзти, як покірним рабам.
Твій народ - немов стадо за пастирем тьми,
Охмелений брехнею заради величчя,
Все повторює мантру: "…мы всех победим…
…пусть везде 'узький мир будет образом жизни…
…как посмели другие народы и страны
для себя так устроить, чтоб жить лучше нас?...
…заберем ваши земли, заводы, амбары,
а иначе – у нас есть "дубинка" для вас!…"
В цих жадливих серцях лише кам'яна прірва,
Вам страждання людські – як бальзам яничар,
На стогнаннях, благаннях – наснага та втіха,
Алкоголь із кров'ю жертв як жаданий нектар.
Ви ізгої, ви чорна хронічна пухлина
На земному тендітному полі життя.
Але меч на відплату вже піднятий, й тризна
Вас чекає, щоб згинули ви в небуття.
Разом з армією виб'ємо диявольську силу
До останньої тварі на рідній землі.
Відвернеться від вас тепер кожен гидливо
І парканом закриють від вас увесь світ.
***************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2023
автор: Nelia