На Долю не скаржусь…

Поле  зеленіє,  річечка  блищить,
стало  Душі  щемно,
навчаюся  жити.
На  Долю  не  скаржусь,
слухаю  своє  серце.
Роси  осліпили,
вітерець  в  лице,
солов'ї  щебечуть,
весні  радіє  все.
Зазерни  коханий  в  ніжні  оченята,
зазвучить  Симфонія  завзято.
Хмари  сонечко  розжене,
у  гармонії  все  живе.
Почуття,  наче  непокірне  дитя.
Любов  та  творчість  зливаються
в  єдине,щоб  серденько  моє  раділо.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2023
автор: Svitlana_Belyakova