Гірлянди зір розвішав місяць в небесах
І човном десь поплив Чумацьким шляхом,
У напнутих в безодні парусах
Він відчував себе надзоряним монархом.
Та раптом щось змінилось в одну мить.
Сховались зорі злякано за парус,
У кожної з них серденько болить,
Як зло на небі випустило парость.
Летіли смерчі балістичні і крилаті,
Несли заряд, що нищить все живе,
Сховались зорі зі своїм монархом,
Від того жаху, що так небо рве.
Застигла темінь над роздоллям України,
Та не ляка вона незламний люд,
Хоч на землі і пепел, і руїни,
Та світло у серцях замість облуд.
Його не в змозі загасити лютий ворог,
З щоднем воно яскравіше сія.
У грудях наших є свободи подих,
І слава прадідів, й провісниця-зоря.
Для нас свобода – це найвища цінність,
Це меч і сила духу у борні,
Це України наша слава й вірність,
Политі кров'ю сходи на землі.
Та ворогам цього не зрозуміти,
Вони в кайданках ідола живуть,
Вони є богохули, й щоб сквернити,
На землю нашу все життя повзуть.
Напне на небі місяць паруси
І попливе човно'м Чумацьким шляхом,
Засяють зорі Перемоги і краси,
Й Егіда* стане України дахом.
Егі́да* — щит як атрибут Зевса.
Переносно егіда — захист, заступництво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А