***
Обпікаю зелені струни
помаранчею сивини.
І тамує холодний трунок
в серці спалахи дивини.
Вже не треба оцих неістин...
Вже не хочу оцих не всіх...
Бо не має душа де сісти,
щоб не висидіти на гріх.
На останні бордові трави,
на горіхи зголілі знов
відпускаю усі заплави
всіх мовчань і усіх розмов.
Зачіпаю зелені струни -
так легенько, легенько, ледь...
Поки серце холодний трунок
потамовує, а не смерть...
21.10 23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2023
автор: Леся Геник