на світанні

Ходімо  із  тобою  на  світанні  
У  волошкове  поле  по  росі!
Нехай  торкає  холодком  кохання
Вона  сердець  клітини  всі!

Нехай  разом  з  промінням  неба  
Веселку  розмалює  там!
Мовчи,  кохана,  слів  не  треба,
Лиш  подивись:  це  диво  –  нам!

Хай  вітерець  підхопить  вранці
І  занесе  нас  десь  туди,
Де  ми  закрутимось  у  танці
На  плесі  чистої  води.

Немов  з  русалкою,  з  тобою
Останню  зірку  проведу
Й  тепло  ранкове  із  собою
В  цілунку  губ  я  принесу.

Тебе  він  збудить  тихо  й  ніжно
Між  трав  і  квітів  запашних
І  так  чарівно,  білосніжно
Розкаже  все  без  слів  сумних...

І  ти  відчуєш,  що  не  може,
Не  хоче  жити  він  один,
Без  губ  твоїх,  що,  наче  рожа,
Цвітуть,  забувши  часу  плин.

15.04.1997

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2023
автор: Ти-2