КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ

Дерева  складають  руки
В  молитві  перед  хрестами
І  море  у  них  розпуки  –
На  тисячу  літ  ще  стане.
Рясніють  могили  в  полі,
А  в  них  –  козаків  без  ліку,
Упали  вони  за  волю,
Жадану  таку  з  правіку.
На  груди  впаде  дорога
І  щезне  курганів  слід.
Лишень  пам’ятають  в  Бога
Останній  на  смерть  похід.
Там  ходять  фантомні  болі
Та  коней  прозорі  тіні.
А  світ  таки  збожеволів:
Дозволив,  щоб  в  Україні…
Кружляють  орли  у  небі,
Тривожать  самотній  степ.
Справляють  епохи  треби
Парадом  усіх  планет.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Шостацька Людмила