Життю ще б мені довіряти,
Та щастячка ловити потік,
І радість у всьому плекати,
Й фантазії здійснити політ.
Чому ж коли понадієшся,
Ось момент надійшов найкращий,
Впадеш, і знову дивуєшся,
Бо наступний урок невчасний.
Тож, мабуть, сидіти б вже тихо,
Сіреньке незриме мишеня,
Неспішно слухняненько жити,
Та згодом же прийде каяття.
А голос внутрішній шепоче,
Колись закінчиться ця мряка,
Повір в себе, той переможе,
В кого є крила, мов у птаха!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: liza Bird