Людська душа черствіє від страждань,
Подейкують, бажаєш щастя ,не забудь про лихо,
Життя вирує, і так багацько в ньому сподівань,
Та тільки з неба зорі падають додолу тихо.
Душа людини - то палкий вогонь,
Який горить, допоки янголи кохають.
Журбу до серця аж до сивих скронь
Не підпускають, зцілюють, охороняють.
Черствіють люди, що здолала їх пітьма,
Все марять щастям, сонцю шлють прокльони.
Подейкують, що білі хмари - бога сивина,
А янголи малюють з грішників ікони.
2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Каа3003