О вітре, вітре вітругане,
Навіщо серденько їй раниш,
Чи ти вважаєш гарний вчинок,
Вона вже йде, на відпочинок.
Протистояння кожній зливі,
Адже удвох були щасливі,
Згадай зізнався, ти в любові,
Розмови тихі, вечорові.
Зелені очі мавки диво,
Їх позабути неможливо,
Й руденькі коси у багрянці,
Втішалась осінь вишиванці.
Червона сукня, в позолоті,
Яким без неї, станеш потім?
Як завжди будеш у скорботі?
Бо враз красу, ти не забудеш,
Тож одиноким знову будеш,
Із дощем плач, мо» легше стане,
Уймись вітрисько, вітругане.
28.10.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2023
автор: Ніна Незламна