Коли вперше стріла я кохання,
То очі світились щастям, як кришталь.
Як до місяця йшла зірка рання
У мріях я злітала у синю даль.
Я ростила довгу косу до вінця
Водоспадом лилось моє волосся.
Вплітала квіт троянду до лиця
До сонця сяяло немов колосся.
Хотіла трішки казки у житті
Бути королевою біля тебе.
Згорати, як зірка у почутті
А над нами було високе небо.
Від погляду танула немов сніг
В грудях серденько билось наче пташка.
Чекала тебе з далеких доріг -
Молилась тобі, як Богу монашка.
Я довго - довго косу ростила
А пізніше обрізала під каре.
Ти зламав мої пташині крила
І поміняв мене на кабаре.
А тобі мене було замало
Хотів шаленства - гарячої крові.
Моє серце в самоті згорало
Без ніжності, ласк, цілунку у слові.
Ми розійшлись назавжди з тобою
Не повернути нашу весну, наш рай.
Швидкоплинний час сплив за водою
І нагадує про тебе місяць май.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2023
автор: Чайківчанка