Якось осінь прийшла непомітно,
Ми не встигла надихатись літом,
Воно швидко минуло звісно,
Бо ми зайняті були іншим,
Ми збирали на дрони й автівки,
Зустрічали Героїв з фронту,
Розбирали завали будинків,
І молилися тихо Богу,
Пили каву в кав'ярні вранці,
Намагалися якось жити,
Знову й знову робили вибір,
А поїхати чи залишитись.
Хтось цю осінь зустрів в окопі
Захищаючи наші домівки
Ну а хтось, вже ніколи більше
Не повернеться і не обійме...
Ще ніколи нам так не боліло
Кажуть, з часом до всього звикаєш,
Я не можу... Мабуть розумієш...
Ізсередини геть розриває.
І як раптом гулятиму парком,
У відносно спокійному місті,
Скажу: "Дякую, за світанки
І за осінь в моєму місті"!
© Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2023
автор: Марія Скочиліс