застигла сльоза медо_
вого ока в небо
крізь кору зпокон_
вірного дерева
землі що лишилась
тіла
о_голе
ної споро_
жності від_
битків гортанного
крику
ядра
за.вмерла
протяжна
увічність
в погляді не_бо
й відбиток
мішком
каменяра
змертвілого дна
первертаєш годинник
а там ні піщинки
ні листу ні часу
сама епідерма
порепана
клаптями
хроносу
люті
забиває повітря
й можливість
піти
дерево в жасі
лінза сльоза
фото: Кіт Характерник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2023
автор: мелодія сонця