У тиші голос дуже дивний:
То ніжний, лагідний, як мед,
То, навпаки, такий противний,
Наче до скроні кулемет.
Я намагаюсь з нею дружньо.
Кажу "Чого ти? Ми ж свої."
Але буває дуже трудно...
Так, ніби точаться бої.
Бува я відступаю далі,
Бо страшно навіть підійти.
І потерпаю від печалі,
Мрію контакт з ней віднайти.
Тиша, послухай, я з тобою
І я тобі не ворог, так?
Давай тебе я заспокою.
Бо важко нам обом ось так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2023
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина