Тихо падає листя в саду,
А я все споглядаю красу,
На змарнілих від смутку гілках
Зачепилася ніжність в листках.
Під мотиви мелодій іду,
Я і дихаю тут і живу,
Мені листя, мов рідна душа,
Що неначе струною пройшла.
Я із ним підіймаюсь у вись
І щаслива лечу, мов колись,
Ніби спокій і мир у душі,
А прокинусь - одні міражі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик