***

Не  зазивай,  не  обіцяй
Душі  минулого  натхнення.
Я  –  одинокий  син  землян,
Ти  –  променів  зорі  видіння.

Земля  пустельна,  ніч  бліда,
Недвижно  місячне  тут  сяйво,
В  зірках  –  німа  і  мовчазна  –
Обитель  страху  і  мовчання.

Я    знаю    переможний  лик,
Призивний  голос  чую  ясно,
Душі  твій  зрозумілий  крик,
Але  ти  кличеш    так  невчасно.  

Земля  пустельна,  ніч  бліда,
Й  не  чекай    принади,  що  була,
В  душі  моїй  ображена
Спить  обитель  страху  мовчазна.

1  червня  1900                О.  Блок

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2023
автор: Райка