Я кохаю тебе: шепотить тихо вітер
І складає слова із непроханих літер,
Промовляє рядки дивовижній подрузі,
Залишає сліди, ніби спогад у лузі.
Я чекав так тебе, і торкається стану,
Захистить хоче він і загоїти рану,
Неповторна моя, неймовірна спокусо,
Я вклоняюсь тобі, зачарована Музо.
За твій образ краси і щовкове волосся,
Ожило вмить усе чи можливо здалося?
Та у серці бринять нерозтрачені струни,
Наче світ досягнув до вершини фортуни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик