Не кольору ночі, не волошкові –
Зелені смарагди сяють з-під вій…
У магнетизмі таємнім любові,
погляд чарує, як моря прибій…
Краплі злотисті сягають в безодню,
манять звабливими іскрами в рай…
В ньому – тенета людські, надприродні
вкутують тіло в стрімкий водограй…
Зелень смарагдів – на щастя і вроду
П'янко дурманять, як хмі́льне вино…
Очі такі від богів в нагороду
Правічною втіхою стали давно.
Не кольору ночі, не волошкові…
Блиском коштовності зір виграє…
Солодко хвилею, пульсом по крові,
В серце від погляду жар подає.
Вище шнурочок – веселкою брови…
Шарму й цнотливості їм додає.
03.11.2023
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2023
автор: Любов Таборовець