Я стою біля вікна і думу гадаю,
Чому я не птаха, чому не літаю.
Чому день так яскраво горить,
Моє волосся невтомно сріблить.
Чому осінні барви душу лікують,
Яскравими фарбами світ малюють.
Чому й досі триває клята війна
І звучить в Україні мелодія сумна.
Чому світанки дарують нам мрії,
І пишуть історію в життєві сувії.
Чому любов завжди страждає,
Та своїм кривдникам прощає.
Чому рясні дощі смуток змивають,
Землю зрошують нам допомагають.
Чому так невтомно наш час біжить,
А багряна осінь шле загадкову мить.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2023
автор: Віктор Варварич