Ой, полечко, поле…

Ой  полечко,  поле,  туманом  повите,
Окроплене  потом  і  кров’ю  полите.
Багатий,  чи  бідний  –  тобі  то  байдуже…
Лише  б  тут  трудилися  рученьки  дужі.

Лише  б  твоє  личенько  сонечко  гріло,
У  грудях  твоїх  не  пекло,  й  не  боліло…
Ой  полечко,  поле,  росою  покрите,
В  годину  тривожну  лиш  смутком  повите…

Ой  полечко,  поле  у  тяжку    годину,
Чекаєш  на  сонце  й  щасливую  днину.
У  чорній  хустині,  геть  зранене  й  босе,
З  душі  подаєш  лише  крик  безголосий…

04.11.2023
Л.  Таборовець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2023
автор: Любов Таборовець