Прийшла осінь до стрункого клена
Опустив до землі віти низенько.
А ще вчора листячко зелене
Втішало в милої пташки серденько.
Я стою, дивлюсь в голубу блакить
і милуюсь, як золотіють крони.
О зупинися, ще блаженна мить!...
Хай співає пташка клену канцони!...
Сховалось між хмар осіннє сонце
з вітром в танці кружляє жовте листя.
Клен взяв скрипку у свої долоньки
І звучить симфонія падолиста.
Розстеливсь сивий туман стіною
З віть клена падає, падає листя...
Звучить нота мінорно струною...
- О , літо - літечко, де ти озвися!...
Вже пізня осінь до кісток пройма
Холодно... плаче захмарене небо.
А завтра впаде сніг, скоро зима...
Музика зігріє душу у тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Чайківчанка