Туманом сизим сни лягли рожеві
На кучеряві коси і чоло,
Життєва осінь кличе вже до себе,
А молодості як і не було.
І де літа поділись мої юні?
Кудись помчали щастя доганять.
Співають про кохання серця струни
Так ніжно-ніжно на мажорний лад.
Бо недарма на світі ряст я топчу,
Скільки ще їх знає тільки Бог.
Я залишу по собі вірші-сповідь,
Читаючи, мене згадали щоб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський