відпускаю усе мої руки
як в царя Олександра пусті
відчуваю дістануся круку
або десь розіпнуть на хресті
незалежно від того всю спрагу
допроваджу свою до кінця
я ж не хочу природну наснагу
повертати до Бога-Митця
ба стою на хитлявій дорозі
пошикованим вряд доміно
поскладати яке вже не в змозі
ні таланти ні піст ні вино
лиш німа медитація риє
у глибінь якнайглибше углиб
аж до того нещасного Змія
що так само як я взяв та й влип
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Щєпкін Сергій