Пожовкле листя сиплеться на землю,
Осiннiй вечiр вкрився пiд дощем.
А трiщини – порозбивали стелю,
Такий от романтичний мiй Едем.
Коти шкребуть пiд вiкнами мовчання,
Гризуть зубами браму крижану.
Кричать про необхiднiсть поєднання,
Бо довго ще чекати на Весну.
Зiгрiє: ароматний чай з лимоном,
Смаколики, улюблене безе.
Вдягну собi омрiяну корону –
Надiю маю, що не рознесе.
Згадай мене i серденько розтане.
Твоєю - я нiколи вже не стану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Глорія