Не слів бракує, відчуття провини,
за Курбаса, за Стуса, за, за, за…
за кожного, хто без вини загинув,
та наостанок нам крізь біль сказав:
Плекайте мови джерело священне.
Бо де той Бог серед горбів могил?
А якщо слово безнадійно згине,
тоді народ своїх лишиться крил
і кане ниць у відхлані* тартару…
Щоб не настала ця гнітюча мить
не накликайте незміренну кару –
плекайте рідну мову та любіть.
07.11.23р.
*Відхлань – безодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2023
автор: Микола Соболь