Горить в рубінах калинове диво,
Вдягнувшись пишно у розкішні шати.
Погляне подорожній, скаже : - Мило...
Таку красу хотів би кожен мати.
Чаклунка-осінь не шкодує фарби,
В листочку кожному - земна краса.
Поєднані до тонкощів всі барви,
Те диво калинове палає не згаса.
Схилились кетяги налиті соком,
Як у поклін до матінки-землі,
І задивився ліс підлесним оком
На ягідки-рубіни ще терпкі.
Мороз поніжить золото калини
Красуня скине свої пишні шати.
Вберуться кім'яхи* у снігові шапчини
Стрічати снігурів, що будуть зимувати.
Чарівно вабить калинове диво,
Вогнем горить, палає при долині.
Побачить подорожній, скаже : - Мило...
І гордість понесе за неньку-Україну.
* Кім' ях - те саме, що кетяг, гроно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2023
автор: Галина Лябук