Північне сяйво. Так бентежно.
(Колись сказала б, що красиво.)
Дивлюсь на нього застережно:
природа чи небесна сила?
Тепер я стала обережна:
в думках, емоціях, у мріях.
(Чи то роки, чи досвід – хтозна.)
І дуже стримана у діях.
Північне сяйво. Так червоно.
Неначе кров’ю все залите.
І очі мружаться безсонно:
таємний знак чи просто вітер?
Прокинувсь ранок, фарбу витер.
То ж був лише магнітний вітер…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2023
автор: Маргіз